Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
нащадок — [нашча/док] дка, м. (на) дков і/ дку, мн. дкие, дк іў … Орфоепічний словник української мови
нащадок — 1) (людина стосовно до своїх предків), потомок, зміна, паросток, парость 2) див. спадщина … Словник синонімів української мови
нащадок — 1 іменник чоловічого роду, істота про людину нащадок 2 іменник чоловічого роду майно розм … Орфографічний словник української мови
щадок — нащадок … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
виплод — у, ч. Нащадок, потомок … Український тлумачний словник
виплодок — дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок … Український тлумачний словник
десцендент — а, ч. Нащадок … Український тлумачний словник
козак — а/, ч. 1) У 15 18 ст. – вільна озброєна людина, що жила на півдні України та брала участь у військових діях проти татаро турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. •• Городові/ козаки/ козаки, що жили по селах і містах України (крім … Український тлумачний словник
метис — а, ч. 1) Тварина або рослина, виведена метисацією. 2) Нащадок від шлюбу між представниками різних рас … Український тлумачний словник
паросток — тка, ч. 1) Молоде стебло рослини. 2) перен. Ознака, перші прояви того, що починає розвиватися; зародок. || Людина з першими проявами чогось нового, прогресивного. || заст. Нащадок. Пускати паросток … Український тлумачний словник
